До того ж настільки ж складна психічна величина, якою є людський характер, дає чистій відчуттєвій перцепції дуже мало точок опори. Пізнання характеру вимагає емпатії >>>, розмірковування, інтуїції >>>. Внаслідок таких ускладнень кінцеве судження, звичайно, має завжди лише дуже сумнівну цінність, так що той образ людського об’єкта, який ми в собі складаєм, виявляється при всяких обставинах в вищій мірі суб’єктивно обумовленим. Тому в практичній психології чинять вірно, коли строго відрізняють образ, або імаго, людини від її дійсного існування. Внаслідок вельми суб’єктивного виникнення імаго, воно часто є швидше відображенням суб’єктивного комплексу функцій, аніж самого об’єкта. Тому при аналітичному розгляді несвідомих продуктів важливо, щоб імаго в жодному разі не ототожнювалось без застережень з об’єктом, а, швидше, розумілось як образ суб’єктивного відношення до об’єкта. Це і є розуміння на суб’єктивному рівні.
При дослідженні несвідомого продукту на суб’єктивному рівні виявляється наявність суб’єктивних суджень і тенденцій, носієм яких стає об’єкт. І якщо в якому-небудь несвідомому продукті з’являється імаго об’єкта, то це зовсім не значить, що справа стосується сама по собі реального об’єкта, а в тій же мірі або, можливо, навіть швидше суб’єктивного функціонального комплексу. (див. душа). Застосовуючи трактування на суб’єктивному рівні, ми отримуємо доступ до широкої психологічної інтерпретації не лише сновидінь, а й літературних творів, в яких окремі дійові особи є представниками відносно автономних функціональних комплексів автора.
Див. також об’єктивний рівень >>>
Карл Густав Юнг