Коллінз Мейбл - Світло на Шляху

МЕЙБЛ КОЛЛІНЗ "СВІТЛО НА ШЛЯХУ"

Текст оригіналу: Mabel Collins "Light On The Path" >>>>>

_{НАПИСАНО ДЛЯ ОСОБИСТОГО ВИКОРИСТАННЯ ТИХ,}

Частина I

Ці правила написані для всіх учнів:

Прислýхайся і ти до них.

Перед тим, як очі зможуть бачити, вони повинні бути нездатними плакати. Перед тим, як вухо почує, воно мусить втратити свою чутливість. Перед тим, як голос зможе говорити у присутності Вчителів, він мусить втратити здатність кривдити. Перед тим, як душа зможе встати у присутності Вчителів, ноги її мають бути омитими кров’ю серця.

1. Знищ честолюбство.

2. Винищ бажання життя.

3. Вбий бажання втіхи.

4. Працюй невтомно, як і ті, хто прагне результатів.

Поважай життя як ті, які жадають його. Будь щасливим як ті, які живуть заради щастя.

Знайди у серці корінь зла та вилучи його. Він живе та процвітає в серці відданого учня так само, як і в серці людини, яка живе бажаннями. Лише сильний здатен знищити його. Слабий змушений чекати поки він виросте, дасть плоди, помре. А рослина ця живе та розростається протягом віків. Вона розквітає, коли людина вже пройшла численні життя. Той, хто хоче стати на шлях могутності, мусить вирвати цей будяк із свого серця. Після цього воно кровитиме та здаватиметься, що і все життя цієї людини абсолютно зруйноване. Це надзвичайно важке випробування слід витримати: воно може прийти як перша сходинка небезпечного сходження, яке провадить до шляху життя, а може прийти і наприкінці. Але, о учню, пам’ятай, що через це доведеться пройти, отже сконцентруй сили твоєї душі на цій задачі. Не живи теперішнім або майбутнім, живи вічним. Цей гігантський будяк не в змозі випускати там свої квіти: ця пляма на існуванні видаляється самим лише подмухом неминущої думки.

5. Винищ цілком почуття відокремленості.

6. Винищ бажання чуттєвого.

7. Вбий жагу зростання.

8. І стій отак один, тому що ніщо із втіленого, ніщо з того, що є свідомим відокремленості, нічого, що знаходиться поза межами нетлінного, не в стані тобі допомогти. Діставай досвід від чуттєвого та спостерігай за ним, оскільки лише у цей спосіб ти зможеш покласти початок науки самопізнання та поставити ногу на перший щабель драбини. Зростай так, як росте рослина – несвідомо та жадібно, палко бажаючи розкрити свою душу повітрю. Так само й ти повинен підноситися, щоби розкрити твою душу вічному. Але сáме вічне повинне вести вперед твою силу та красу, а не бажання росту. Оскільки в першому випадку ти розвиватимешся у пишності чистоти, а в другому – черствітимеш від надривної жаги самозростання.

9. Бажай лише того, що є в тобі.

10. Бажай лише того, що є поза тобою.

11. Бажай лише того, що є недосяжним.

12. Оскільки в тобі світло світу – єдине світло, яке може освітити Шлях. Якщо ти не здатен розрізнити його у собі, марно намагатись знайти його десь інде. Воно вище твого розуміння, бо коли ти досягнув його – ти втратив себе. Воно є недосяжним, адже завжди віддаляється. Ти увійдеш у світло, та ніколи не торкнешся полум’я.

13. Палко бажай сили.

14. Гаряче бажай спокою.

15. А понад усе бажай володіння.

16. Та ці володіння повинні належати лише чистій душі, а отже і всім чистим душам в рівній мірі. Таким чином, вони мають бути статком виключно цілого, коли воно возз’єднується. Жадай такого володіння, на яке здатна тільки чиста душа, жадай накопичення благ для цього возз’єднаного духу життя, який єдино є твоїм справжнім «Я». Спокій, якого ти бажатимеш, є тим святим миром, який ніщо не може потурбувати, в якому душа зростає, як священна квітка на тихих лагунах. А та сила, якої учень домагатиметься, зробить його малозначущим в очах людей.

17. Шукай шляху.

18. Шукай шляху, звертаючись всередину.

19. Шукай шляху, сміливо просуваючись бездоріжжям.

20. Не шукай його шляхами інших. Для кожного темпераменту існує дорога, яка здається найбільш бажаною. Та шлях не здобувається через саму тільки відданість, через одне релігійне споглядання, палким вдосконаленням себе, саможертовною працею, старанним спостереженням життя. Ніщо із цього, взяте окремо, не в змозі просунути учня далі, ніж на одну сходинку вперед. Всі сходинки потрібні для того, щоб утворити сходи. Гріхи людські стають східцями, один за одним, по мірі їх подолання. Достоїнства людські – ось справжні сходинки. Вони є необхідними, і в жодному разі не можна обійтися без них. Та все ж, хоч вони і створюють прекрасну атмосферу та щасливе майбутнє, самі по собі вони марні. Той, хто бажає ступити на шлях, повинен мудро використати людську натуру у її цілісності. Кожна людина цілковито являється шляхом до самої себе, правдою та життям. Але так є лише тоді, коли людина чітко та цілковито збагнула свою індивідуальність та силою своєї пробудженої духовної волі визнає́, що це відокремлене існування – не вона сама, а те, що вона болісно створила для власного використання і за допомогою чого вона має на меті, по мірі того як її повільний зріст розвиває її розумові здібності, досягти життя за межами особистості. Коли вона знатиме, що сáме заради цього існує чудесна сукупність її відокремленого життя, тоді, воістину, і лише тоді, вона на вірному шляху. Шукай цей шлях, поринаючи у таємничі і славетні глибини твоєї найпотаємнішої сутності. Відстежуй його випробуваннями, всіляким досвідом, використовуючи розум, аби осягнути розвиток та значення індивідуальності, а також збагнути красу та непомітність тих інших божественних фрагментів, які борються бік-о-бік з тобою, формуючи ту расу, до якої ти належиш. Шукай його через вивчення законів буття, законів природи, законів надприродного: шукай його також глибинно підкоряючись душею мерехтливій зірці, яка пломеніє у глибинах твоєї душі. Неухильно, в міру того як ти спостерігаєш та поклоняєшся, полум’я її міцнітиме. Таким чином ти зможеш зрозуміти, що ти знайшов початок шляху. А коли ти віднайдеш його кінець, світло це раптом стане безкінечним сяйвом.

21. Дивись, квітка цвістиме у безмовності, що слідує за штормом, та не раніше.

Вона зросте, піднесеться, випустить гілки, листя та бруньки ще під час буревію, під час битви. Та допоки вся особистість людини не розчиниться, не розтане, допоки нею не заволодіє божественний фрагмент, що створив її лише як об’єкт для важкого експерименту та досвіду – не раніше, ніж вся природа поступиться і стане підвладною її вищому “Я”, бутон зможе розкрити свої пелюстки. Після усього прийде затишшя, яке настає у тропічних країнах після сильного дощу, коли Природа діє настільки плавно, що можна розгледіти її рухи. Такий от спокій зійде на розбурханий дух. І у глибокій тиші станеться містична подія, яка ознаменує те, що шлях знайдено. Називай його як забажаєш: голос, який говорить, коли ні́кому говорити, посланець, який приходить – безтілесний, безформний, або цвіт душі, що розпустився. Його неможливо описати жодною метафорою. Та його можна відчути згодом, можна шукати та бажати його навіть під час лютого шторму. Тиша може тривати всього лише одну мить, а може протривати і тисячоліття. Та вона скінчиться. І ти понесеш із собою її силу. Знову й знову слід вступати у боротьбу та перемагати. Лише одну мить Природа може перебувати непорушною.

Ці наведені вище правила – перші із написаних на стінах Обителі Пізнання. Хто попросить – тому воздасться. Хто бажає читати – прочитає. Хто воліє пізнати – пізнáє.

МИР З ТОБОЮ.

Частина ІІ

Із тиші, яка є миром, здійметься голос. Голос цей скаже: «Якщо ти пожав, тепер тобі годиться сіяти». І знаючи, що цей голос є самою тишею, ти скоришся.

Тепер ти – учень, ти в силах стояти, чути, бачити, в змозі говорити, ти переміг бажання та пізнав самого себе; ти той, хто споглядав цвітіння своєї душі і розпізнав її та почув голос безмовності. Прямуй до Обителі Пізнання і прочитай те, що написано там для тебе.

1. Стій осторонь у назріваючій битві, та попри те, що ти борешся, не тобі бути воїном.

2. Віднайди воїна і дозволь йому боротися в тобі.

3. Прислуховуйся до його наказів та слідуй їм.

4. Слухайся його не так ніби він генерал, а так, ніби він є самим тобою і слова його висловлюють твої потаємні бажання; адже він є тобою, але й є безкінечно мудрішим та сильнішим за тебе. Шукай його, бо у лихоманці та поспіху бою ти можеш промайнути повз нього, а він не впізнає тебе доти, доки ти не впізнаєш його. Якщо твій заклик долине до його чуткого слуху, тоді він боротиметься в тобі та заповнить безрадісну порожнечу всередині тебе. І якщо це звершиться, ти зможеш пройти через бій спокійний та невтомний, стоячи в стороні, надаючи можливість йому прийняти бій замість тебе. В такому разі жоден удар твій не мине цілі. Та якщо ти не будеш дошукуватись його, якщо ти проминеш його, у тебе не буде захисника. Твій розум буде хитким, серце – невпевненим, і від пилу бойовища зір та розум твої заслабнуть і ти перестанеш відрізняти своїх друзів від ворогів.

Він є тобою, та все ж ти – смертний та схильний помилятися. Він – вічний та безпомильний. Він – одвічна правда. Коли він увійшов у твої глибини і став твоїм воїном, він ніколи повністю не залишить тебе, а в день великого миру він зіллється з тобою.

5. Прислуховуйся до пісні життя.

6. Зберігай у пам’яті її мелодію.

7. По ній научайся гармонії.

8. Тепер ти можеш стояти прямо, непохитний, як скеля посеред метушні, підкорюючись воїнові, який є тобою і твоїм царем. Не втягнутий у бій, окрім як для виконання його доручень, не турбуючись більше про результат битви, бо важливо лише те, щоби воїн переміг, а ти знаєш, що він не може зазнати поразки. Перебуваючи у стані спокою та пробудження, скористайся слухом, який ти здобув через біль і подолання болю. Зараз, поки ти всього лише людина, самі уривки великої пісні досягають твого слуху. Та якщо ти прислухатимешся до неї, віддано запам’ятовуй її, щоби жоден із уривків, який досяг тебе, не було втрачено. Впізнавай за цією мелодією значення таємниці, яка оточує тебе. З часом твоя потреба у вчителі зникне. Оскільки, як індивід наділений голосом, так ним наділене і те, у чому він існує. Самé життя має голос та ніколи не затихає. І воно висловлюється не криком, як ти, глухий, можеш собі уявити: воно співає. Дізнайся від нього, що ти є частиною гармонії; навчись у нього дотримуватись законів гармонії.

9. Щиро поважай всяке життя, що оточує тебе.

10. Навчись розважливо заглядати у людські серця.

11. Стався якомога щиріше до власного серця.

12. Оскільки через твоє власне серце долинає єдине світло, яке може освітити життя та прояснити його для твоїх очей.

Вивчай людські серця, щоби пізнати той світ, в якому ти живеш і частиною якого ти є. Бери до уваги постійно змінюване життя навколо тебе, бо воно створене серцями людей; по мірі того, як ти будеш вчитись розуміти їх будову та значення, ти зможеш поступово все ширше розуміти слово “життя”.

13. Дар мови набувається із знанням. Домагайся знання і ти здобудеш мову.

14. Здобувши внутрішні відчуття, подолавши бажання зовнішніх відчуттів, поборовши бажання індивідуальної душі та надбавши знання, час готуватись, учню, у дійсності ступити на путь. Шлях знайдено: підготуй себе до для того, щоби верстати його.

15. Спитай в землі, повітря та води, якими тайнами вони володіють для тебе. Розвиток твоїх внутрішніх відчуттів дасть тобі можливість зробити це.

16. Спитай у святих мужів цієї землі, якими секретами вони володіють для тебе. Подолання бажань зовнішніх відчуттів дасть тобі на це право.

17. Спитайся у найпотаємнішого, Єдиного, про його верховну тайну, яку він береже для тебе віками.

Велика та важка перемога, підкорення бажань індивідуальної душі – це праця віків. Отже, не сподівайся здобути її результат до того, як накопичилися століття досвіду. Коли настав час вивчення цього сімнадцятого правила, людина стоїть у присінках досягнення стану, більшого за людський.

18. Знання, зараз набуте тобою, є твоїм лише тому, що твоя душа з’єдналась воєдино із усіма чистими душами та із найпотаємнішим. Це віра, якою тебе наділило Найвище. Якщо ти зрадиш її, хибно використаєш знання чи знехтуєш ним, то навіть зараз ти можеш позбавитись того високого стану, якого ти досяг. Великі відступають навіть з порогу, не здатні витримати тягаря своєї відповідальності, не в силах пройти. Отже, завжди вдивляйся вперед із благоговійним страхом та трепетом перед цим моментом та будь готовим до битви.

19. Написано, що для того, хто стоїть на порозі божественності не можна застосувати жодного закону, жодних приписів не може існувати для нього. Та все ж, задля просвітлення учня, останню битву можна описати наступним чином:

Міцно тримайся того, що не володіє ні речовинністю, ні існуванням.

20. Прислухайся виключно до голосу, який є беззвучним.

21. Дивись лише на те, що є невидимим, подібно до внутрішнього і зовнішнього відчуття.

Мир з тобою.

Примітки автора

Примітка до правила 1. Честолюбство – це перше прокляття: велика спокуса людини, яка піднімається над своїми братами. Це – найпростіша форма очікування результату. Інтелектуали та можновладці постійно відвертаються ним від їхніх вищих можливостей. Та все ж, це – необхідний вчитель. Його результати перетворюються в прах та попіл під час їх куштування; подібно як смерть та відчуженість, воно врешті доводить людині, що працювати заради ”я” – це працювати заради розчарування. Та хоч це перше правило і здається таким простим та легким, не поспішай проскочити його. Адже ці пороки пересічної людини зазнають підступної трансформації та знову з’являються, змінивши образ, у серці учня. Легко заявити: “Я не буду честолюбним”. Та вже не так легко сказати: “Коли Вчитель читатиме у моєму серці, воно буде цілковито чистим”. Істинний митець, який працює із любові до власного творіння, іноді більш твердо стоїть на вірному шляху, ніж окультист, який уявляє, що він перефокусував свої інтереси з “я”, а насправді всього лише розширив межі досвіду та бажань та переніс власні інтереси на ширше поле власного ж життя. Аналогічний принцип можна застосувати до інших двох правил, які здаються простими. Затримайся на них та не дозволь своєму ж власному серцю легко ввести тебе у оману. Адже зараз, на порозі, помилка може бути виправленою. Та якщо ти понесеш її далі, вона зросте та дасть свої плоди, і в такому разі тобі доведеться гірко страждати при її викоріненні.

Примітка до правила 5. Не впадай в оману, що ти можеш відокремити себе від поганої або дурної людини. Вона є тобою, хоч і у меншій мірі, ніж твій друг або твій Вчитель. Та у разі, якщо ти дозволиш думці про відокремленість від будь-якої злої речі чи людини ствердитися у тобі, то таким чином ти створиш Карму, яка прив’яже тебе до цієї речі або людини, допоки твоя душа не ви́знає, що вона не може бути відокремленою. Пам’ятай, що гріх та сором світу – твої гріх та сором; тому що ти – його частина. Твоя Карма нерозривно переплетена із загальною Кармою. І перед тим, як ти зможеш здобути знання, ти повинен побувати у всіх місцях – як огидних, так і чистих. Отже, пам’ятай, що брудне вбрання, якого ти уникаєш торкатись, вчора могло бути твоїм, та може стати твоїм в день прийдешній. І якщо ти із жахом сахаєшся його, то коли воно покриє твої плечі, тим щільніше воно тебе огорне. Самовдоволена людина готує собі ложе з бруду. Утримуйся, тому що поміркованість – благо, та не роби цього задля збереження власної непорочності.

Примітка до правила 17. Ці два слова, мабуть, стоячи окремо, можуть здатися незначними. Учень може сказати: “Чи я взагалі повинен вчити ці слова, хіба я не розшукую шлях сумлінно?” Та все ж не поспішай минути це правило. Зупинись і трошки замислись. Ти прагнеш шляху, чи тобою керує тьмяна перспектива майбутніх величних висот, які ти зможеш особисто підкорити, чи славетного майбутнього, якого ти прагнеш досягти? Остерігайся. Слід йти шляхом заради нього самого, не зважаючи на твої стопи, які крокуватимуть ним.

Є відповідність між цим правилом і правилом 17 другої частини. Коли після вікової боротьби та багатьох перемог виграно вирішальний бій, остання тайна пізнана, тоді ти підготований до подальшого шляху. Коли останню таємницю цього великого уроку виголошено, у ній розкривається містерія нового напрямку – шлях, який веде геть від людського досвіду та який знаходиться цілковито поза людським розумінням чи уявою. У кожній такій точці необхідно надовго зупинитись та добре поміркувати. Дорога і правда передують життю.

Примітка до правила 20. Шукай його, пізнаючи різноманітний досвід, але зважай, що коли я так кажу, я не маю на увазі піддаватись чуттєвим звабам для того, щоби пізнати їх. До того, як ти став окультистом ти можеш робити це; та не після. Коли ти обрав шлях та вступив на нього, ти не можеш піддаватись такого роду спокусам без сорому. Ти можеш спокійно переживати їх без ляку: можеш зважувати, спостерігати та зазнавати їх, та очікувати із впевненим терпінням на ту годину, коли ти більше не будеш їм підвладний. Та не засуджуй людину, яка поступилася спокусі; простягни їй твою руку, як братові-паломнику, чиї стопи отяжіли від бруду. Пам’ятай, о учню, що хоч і велика прірва може бути між праведником та грішником, але ще ширшою є прірва між праведником і людиною, яка досягла пізнання; і ця прірва невимірна між праведною людиною і тою, яка стала на поріг божественності. Отже, будь обережним і не поспішай уявляти себе у чомусь відмінним від натовпу. Коли ти відшукаєш початок шляху, зірка душі твоєї явить своє світло; і завдяки цьому світлу ти збагнеш наскільки є густою пітьма, у якій вона сяє. Розум, серце, мозок – усе залишається затьмареним, допоки не отримано перемогу у першій великий битві. Не жахайся та не бійся цього видовища; утримуй погляд свій незмінно на невеликому світилі і воно зросте. Та нехай твоя внутрішня темнота допоможе тобі зрозуміти безпорадність тих, хто не бачив світла, душі яких огортає густий морок. Не вини їх, не цурайся їх, та намагайся хоч трошки облегшити тяжку Карму світу; надавай свою допомогу тим кільком сильним рукам, яки не дають силам пітьми одержати повну перемогу. І тоді ти воістину починаєш брати участь у зведенні втіхи, що вимагає дійсно непомірно важкої праці та викликає глибинну журбу, та разом з тим і величезну насолоду, яка постійно зростає.

Примітка до правила 21. Відкриття бутону – це славетний момент пробудження сприйняття: із ним приходять довір’я, знання, упевненість. Душа спиняється на мить і це є мить подиву, а наступна мить є задоволенням, яке є тишею.

Знай, о учню, що ті, які пройшли через тишу, відчули її спокій та увібрали її силу, палко бажають, щоби і ти також зазнав її. І тому, біля Обителі Пізнання, якщо він у стані увійти в неї, учень завжди знайде свого Вчителя.

Ті, хто просять, отримають. Та не зважаючи та те, що звичайна людина завжди просить, її голос не чутний. Адже вона просить єдино розумом; а голос розуму чути лише на тому плані, на якому діє розум. Тому я згадую про це лише після вищенаведених двадцяти одного правила, і кажу: ті, хто просять – отримають.

“Читати” в окультному смислі значить читати очами духу. “Запитувати” – означає відчувати внутрішній голод, томління духовним прагненням. “Бути здатним читати” – означає здобуття сили у невеликому обсязі для втамування цього голоду. Коли учень готовий вчитись – тоді він приймається, визнається, він буде впізнаним. Так повинно бути, адже він запалив свій ліхтар і цього не приховати. Та навчатись неможливо доти, доки не виграно першу велику битву. Розум може розпізнавати правду, та дух не здатен сприймати її. Пройшовши одного разу через шторм та здобувши спокій, після знайдення якого навчання стає можливим завжди, навіть якщо послідовник вагається, сумнівається чи відвернеться. Голос безмовності залишається з ним навіть якщо він повністю покине шлях; одного дня голос цей пролунає знову і відбудеться розкол – він відділить пристрасті від божественних якостей. Тоді через біль та відчайдушні крики покинутого нижчого “я” він повернеться. Отже я кажу: “Мир з тобою”. Мій мир, якого я бажаю тобі, може бути побажанням Вчителя улюбленим учням, які є рівними з ним. Серед тих, до кого звернені ці слова є навіть такі, які зовсім не тямлять у східній мудрості, та до кого їх можна звертати щоденно із все зростаючою повнотою.

Зважай на три істини. Вони є рівноправними.

Частина ІІ

“Могти стояти” означає мати довір’я; “могти чути” – це відкрити двері душі; “могти бачити” – це набути сприйняття; “могти говорити” – означає здобути силу допомагати іншим; “перемогти бажання” – зрозуміти як користатись владою над “я”; “досягти самопізнання” означає знайти прихисток у внутрішній фортеці, звідки можна безсторонньо спостерігати за особистісною людиною; побачити власну душу в цвітінні – означає отримати у власному “я” миттєвий спалах того перетворення, яке зрештою введе тебе у надлюдський стан; “розпізнавати”– означає досягти значного результату і могти дивитися на блискуче полум’я, не відводячи очей та не сахаючись із жахом, як від якоїсь страхітливої примари. Це трапляється з деким, отже коли битву вже фактично виграно, він її програє. Чути голос безмовності – це розуміти, що лише зсередини приходить єдино правильне керівництво. “Направитися до Обителі Знання” значить досягати стану, у якому знання стає можливим. Тоді для тебе буде написано багато слів, прописаних вогняними літерами, легкозрозумілими для тебе. Оскільки коли учень готовий, Вчитель також готовий.

Примітка до правила 5. Шукай пісню життя та прислуховуйся до неї насамперед у власному серці. Спершу ти можеш стверджувати, що її там немає, та що коли ти шукаєш, то знаходиш лише дисонанс. Дивись глибше. Якщо ти знову розчаруєшся, зупинись і заглянь ще глибше. У кожному людському серці присутня природня мелодія, її приховане джерело. Вона може бути глибоко сокритою, цілком прихованою й заглушеною – та вона неодмінно там присутня. У самих витоках твоєї природи ти знайдеш віру, надію та любов. Той, хто схиляється до зла, відмовляється заглядати в себе, зачиняє власні вуха до мелодії серця, а також робить очі сліпими до світла власної душі. Він робить це, тому що йому здається, що легше жити, слідуючи бажанням. Але у основі своїй всяке життя є бурхливою течією, яку не спинити; чудесні води воістину наповнюють його. Віднайди їх, і ти зрозумієш, що усе, кожне найжалюгідніше створіння, є нероздільним із ними, як би воно не ігнорувало це, та як би не вибудовувало для себе примарну зовнішню форму із страху. Саме в цьому значенні я говорю тобі: усі ті створіння, серед яких ти ведеш свою боротьбу є частинками Бога. Наскільки ж оманлива та ілюзія, у якій ти живеш! І з цієї причини важко передбачити як саме ти вперше виявиш солодкий голос в серцях інших.

Але затям, що він безсумнівно присутній у тобі самому. Шукай його у собі, і одного разу почувши його, ти легше розрізнятимеш його навколо себе.

Примітка до правила 10. Навчись розважливо заглядати у людські серця із абсолютно безсторонньої позиції, бо в іншому разі твій погляд забарвлюється. Отже, нейтральність, безпристрасність слід спершу зрозуміти.

Знання є безстороннім: жодна людина тобі не ворог, як і не друг. Усі є твоїми вчителями в однаковій мірі. Твій ворог перетворюється на тайну, яку слід розгадати, навіть якщо на це знадобляться віки: оскільки людину треба зрозуміти. Твій друг стає частиною тебе, розширенням твоєї сутності, загадкою, яку важко збагнути. Одне єдине є складнішим за все – пізнати власне серце. Лише після того, як кайдани особистості послаблено, стає можливим розгледіти ту глибинну таємницю “я”. І допоки ти із нею не з’єднаєшся, вона не розкриється твоєму розумінню. Тоді, і не раніше, ти зможеш осягнути власне серце та скеровувати його. Тоді, та не раніш, ти зможеш користуватися уповні всіма його силами та присвятити їх гідному служінню.

Примітка до правила 13. Неможливо допомагати іншим, допоки ти не досягнеш деякої впевненості у собі. По мірі того, як ти засвоїш перші 21 правило і вступиш у Обитель Пізнання, розвинувши власні здатності та звільнивши від кайданів розум, тоді ти відкриєш для себе, що у твоїх глибинах існує джерело, із якого поллється мова.

Після тринадцятого правила, мені нема що додати до вже написаного.

Низпосилаю мій мир на тебе.

Ці примітки звернені лише до тих, кому я передаю мій мир; до тих, хто здатен сприйняти написане мною як зовнішнім, так і внутрішнім відчуттям.

Коментарі автора >>>>>

З англійської переклала Катерина Гордієнко