Сур’я (санскр. सूर्य sūrya). Сонце, якому поклонялись у “Ведах”; нащадок Адіті (Простору), матері богів і чоловік Санджни (духовної свідомості); Він – великий бог, якого Вішвакарман, його тесть, творець богів і людей, розпинає на верстаку, вкорочує на одну восьму частину його промені, позбавляє його голову променистості, створюючи навколо неї темний ореол; таємниця останнього посвячення і її алегоричне представлення. Теософський словник Сонце, Бог Сонця, Владика Істини і Світла, що дає промені Знання, котре просвітлює розум; Душа, енергія і тіло духовного просвітлення. Шрі Ауробіндо ЙС
Сур’яванша (санскр. सूर्यवंश sūryavaṃśa). Рід царів, що походить від Сонця. Їхня історія записана в Пуранах. Сонячна раса – ті, хто зараховує себе до роду Ікшваку. Рама належав до Айодх’я Династії Сур’яванші; а Крішна, як і Гаутама Будда належали до роду Яду місячної раси, або Чандраванші. Окультно – людина є сонячно-місячною істотою: сонячною у вищій тріаді, і місячною – в нижчій четвірці. Теософський словник
Сур’яварта (санскр. सूर्यावर्त sūryāvarta). Ступінь або стадія самадхі. Відноситься до “повороту сонця”, згідно зі збіркою буддійських сутр Махаяни. “Коли Бодхісаттви досягнуть концентрації, яка називається “сонячне світло”, не буде темряви. Коли Бодхісаттви досягнуть зосередженості під назвою “обертання сонця” (sūryāvarta), вони дивитимуться на думки всіх живих істот”. Теософський словник
Сур’ялока (санскр. सूर्यलोक sūryaloka). Світ Сонця (символ віджняни). Шрі Ауробіндо
Сур’янаді (санскр.). Назва психічного нерву пінгала (див. також сушумна). Шрі Свамі Шівананда
Сур’ясіддханта (санскр. सूर्यसिद्धान्त sūryasiddhānta). Санскритський трактат з астрономії. Теософський словник