Аніма як функція

Аніма/анімус як психічні функції. Дуальна природа психіки

English version >>>

- Дуальність психіки, компенсація 
- Аніма/анімус як функції

У своїй праці «Психологічні типи» Карл Юнг описав вісім різних типів людей. Він запропонував концепцію чотирьох основних психічних функцій: сенсорика (Sensation - S), почуття (Feeling - F), мислення (Thinking - T) та інтуїція (Intuition - N). (Більше інформації тут >>>) Кожна з цих функцій має два варіанти: екстравертна та інтровертна, а разом налічується вісім психічних функцій, 4 інтровертні та 4 екстравертні:
• Сенсорика Екстравертна (Se), • Сенсорика Інтровертна (Si)
• Почуття Екстравертне (Fe), • Почуття  Інтровертне (Fi)
• Мислення Екстравертне (Te),  • Мислення Інтровертне (Ti) 
• Інтуїція Екстравертна (Ne), • Інтуїція Інтровертна (Ni) 

Всі вісім функцій присутні у психіці кожної людини, проте одна із функцій завжди переважає інші у силі та швидкості реакції. Вона називається головною або вищою. Якщо головною функцією є Сенсорика екстравертна (Se), то і тип називається Сенсорний екстраверт, якщо головною функцією є Почуття інтровертне (Fi), то тип називається Почуттєвий інтроверт тощо.

Дуальність психіки. Юнг дослідив, що психіка людини має дуальну природу, головна функція типу завжди урівноважується протилежною психічною функцією. Таке доповнення протилежних функцій Юнг назвав КОМПЕНСАЦІЄЮ. 

«Компенсація означає збалансування або доповнення... Тоді як Адлер зводить своє поняття компенсації до простого збалансування (урівноваження) почуття неповноцінності, я розглядаю її як загальне функціональне пристосування, як притаманну психічному апарату здатність до саморегуляції. У цьому сенсі я розглядаю діяльність несвідомого як компенсацію односторонності загальної установки, що формується функцією свідомості (головною функцією)… Як правило, компенсація несвідомим, є не стільки контрастом, скільки вирівнюванням або доповненням свідомої орієнтації.» - з книги "Психологічні типи" (1)

Екстравертна установка компенсується інтровертною установкою, Сенсорика (S) компенсується Інтуїцією (N), Почуття (F) компенсується Мисленням (T). Ці пари протилежностей є водночас взаємодоповнюючими та взаємозалежними. 

Юнг пише: «Екстравертний почуттєвий тип зазвичай пригнічує своє мислення (T), тому що мислення є функцією, яка найбільше заважає почуттям (F)… Як я зазначав вище, мислення витіснене не повністю, а лише в тій мірі, в якій його нещадна логіка змушує до висновків, що суперечать почуттям. Однак мислення допускається як слуга почуття або, точніше кажучи, як його раб...  Оскільки логіка все ж таки присутня і висновки безперечно бувають правильні, то десь-таки вони відбуваються, але тільки поза свідомістю, а саме – в несвідомому. Тому несвідомий зміст цього типу є перш за все своєрідним мисленням. Це мислення (T) інфантильне, архаїчне і негативне.» (2)

Компенсаторна функція завжди є слабша і повільніша за головну функцію. Компенсаторна функція може бути як повністю витісненою у несвідоме так і повністю свідомою. Якщо головна функція надмірно витісняє протилежну компенсаторну функцію, компенсаторний характер функції втрачається і відбувається типологічна інверсія. Людина набуває якостей протилежного типу, наприклад, мисленевий тип (T) починає поводитися як почуттєвий тип (F), проте його почуття примітивні та неконтрольовані.

«Якщо відбувається перебільшення свідомої позиції (головної функції), то несвідоме також починає проявлятися у симптоматичній формі, тобто несвідомий егоїзм, інфантилізм та архаїзм втрачають свої початкові компенсаторні властивості та виступають у майже відкритій опозиції до свідомої установки... Характерною особливістю несвідомих тенденцій є те, що, позбавлені енергії через брак свідомого визнання, вони набувають деструктивного характеру, і щойно це відбувається, їх компенсаторна функція припиняється.» (3)   

Ось як Юнг описує компенсаторну функцію Мисленевого типу (T): «Несвідоме також містить функції, які за інших обставин можуть стати свідомими. Наприклад, мисленевий тип (T) завжди повинен придушувати і виключати почуття (F), оскільки ніщо так не заважає мисленню, як почуття... Придушені функції переходять у несвідоме... Під цією «несвідомістю» я, звичайно, не маю на увазі, що, наприклад, інтелектуал (T) не усвідомлює своїх почуттів (F). Він дуже добре знає свої почуття, оскільки здатний до самоаналізу, але не надає їм жодної цінності і не дозволяє їм впливати на себе. Вони виникають у нього немовби всупереч його намірам; будучи спонтанними й автономними, вони зрештою набувають тієї значимості, яку свідомість заперечує…  Несвідомі почуття мислячого типу мають вкрай фантастичний характер, часто гротескно контрастуючи з надмірно раціоналістичним інтелектуалізмом його свідомої позиції. Його свідоме мислення (T) є цілеспрямованим і контрольованим, але його почуття (F) імпульсивні, неконтрольовані, мінливі, ірраціональні, примітивні і такі ж архаїчні, як почуття дикуна.» (4)

Таким чином, боротьба і єдність протилежностей з самого початку закладені в людині.

Компенсаторними, врівноважуючими або дуальними є наступні пари функцій: Se – Ni, Si – Ne, Fe – Ti, Fi – Te. Тобто, якщо в типу головна функція – Se, то компенсаторною буде функція Ni, і навпаки, якщо в типу головна функція – Ni, то компенсаторною буде функція Se. В подальшому компенсаторну функцію Карл Юнг називає нижчою (inferior) функцією. Різні назви головної та компенсаторної функції на прикладі типу Se:

Отже, коли ми кажемо “тип Se”, ми маємо на увазі як мінімум дві функції, які зв’язані між собою: Se – Ni. Функція Ni доповнює та збалансовує головну функцію Se. Коли ми кажемо “тип Ni”, ми маємо на увазі як мінімум дві функції: Ni – Se. Функція Se доповнює та збалансовує головну функцію Ni.

У книзі «Психологічні типи» для кожного з восьми типів Карл Юнг описує стан компенсації та процес втрати компенсації. Ось як він описує компенсаторну функцію Se для типу з головною функцією Ni: «У інтровертного інтуїтива (Ni) найбільше витіснення спрямоване на відчуття об'єкта... Тому що у його несвідомому знаходиться компенсаторна функція екстравертного відчуття (сенсорики), яка має архаїчний характер. Тому несвідому особистість найкраще можна описати як екстравертний сенсорний тип (Se) досить низького і примітивного рівня. Імпульсивність і нестриманість є характерними рисами цього сенсорного відчуття, поєднаними з надзвичайною залежністю від сенсорних вражень... Якщо внаслідок сильного перебільшення свідомої установки (головної функції) відбувається повна підпорядкованість внутрішньому сприйняттю (Ni), несвідоме вступає в опозицію, породжуючи нав’язливі відчуття, надмірна залежність яких від об'єкта вступає у відкрите протистояння зі свідомою установкою.» (5)

Аніма та анімус як функції психіки. У своїх працях Юнг надає різного значення анімі/анімусу. Він називає їх душею, архетипами, також він вважає анімуса уособленням несвідомої чоловічності в жінках, а аніму – уособленням жіночності в чоловіках. Крім того, Юнг називає аніму/анімуса психічними функціями.

«З тією ж обґрунтованістю, з якою повсякденний досвід дає нам підстави говорити про зовнішню особистість, ми маємо підстави припускати також існування внутрішньої особистості. Внутрішня особистість — це спосіб поведінки людини щодо її внутрішніх психічних процесів; це внутрішня установка, той характер, яким людина обернена до несвідомого. Зовнішню установку, або зовнішній характер, я називаю персоною, а внутрішню установку — анімою, або душею... Якщо персона є інтелектуальною, душа, безсумнівно, є сентиментальною…  Внутрішній установці відповідає такий самий чітко визначений комплекс функцій, як і зовнішній установці.» - з книги "Психологічні типи" (6)

На своїй лекції про психологічні особливості Ніцше Юнг пояснює: «Архетип абсолютно не зацікавлений у розрізненні функцій, оскільки він є сукупністю всіх функцій... Аніма є уособленням нижчої функції; аніма здебільшого живиться нижчою функцією, в даному випадку нижчим почуттям, тому нижча функція і аніма є те саме у двох аспектах: один є науковим формулюванням, а інший — феноменологічним. Звичайно, це є функція, в якій би формі вона не проявлялася.» (7)

Як і компенсаторна функція, аніма/анімус є протилежними до головної функції. Якщо головна функція екстравертна, аніма або анімус є інтровертними, якщо головна функція – Сенсорика (S), аніма/анімус – Інтуїтивні (N), якщо головна функція – Мислення (T), аніма/анімус – Почуттєві (F).

Ось що пише Юнг про аніму Ніцше: «Та сторона його особистості, що уособлює аніму, вибрала би світ, який складався б переважно з особистих стосунків, і, оскільки він – інтроверт, його аніма мала б екстравертний характер.» (8)

«Інтелект (T) і почуття (F) важко поєднати в одне ціле — вони суперечать одне одному за своєю суттю. Той, хто ідентифікує себе з інтелектуальною точкою зору (T), інколи стикається зі своїми почуттями (F), які протистоять йому як ворог у вигляді аніми; і навпаки, інтелектуальний (T) анімус може жорстоко атакувати почуття (F). Тому кожен, хто хоче здійснити складне завдання усвідомлення чогось не лише інтелектуально, але й з позиції почуттєвої цінності, повинен, так чи інакше, розібратися з проблемою аніми/анімуса, щоб відкрити шлях до вищої єдності - єдності протилежностей. Це є необхідною передумовою цілісності.» (9)

У книзі «Психологія та алхімія» Карл Юнг аналізує сни свого клієнта та пояснює зв'язок символів з цих снів із психічними функціями, а також із анімою/анімусом: «Невідома жінка або аніма завжди представляє «нижчу», тобто недиференційовану функцію, яка у випадку нашого сновидця є почуттям (F).» (10) «Сновидець раніше не помічав, наскільки він був одержимий інтелектом (T) як беззаперечно визнаною вищою силою. Тепер він має можливість поглянути на цю функцію, яка до цього часу цілковито домінувала у його психічному житті.» (11)

Якщо головна функція індивіда – Se, то аніма/анімус будуть представлені Ni функцією, і навпаки, якщо головна функція індивіда – Ni, то аніма/анімус будуть представлені Se функцією. Отже, маємо такі пари функцій:Se – Ni, Si – Ne, Fe – Ti, Fi – Te.

Це означає, що компенсаторна функція тотожна нижчій функції, а також тотожна поняттю аніми/анімуса як функції. Тобто аніма або анімус мають ті самі властивості, що і компенсаторна функція: аніма/анімус доповнюють та врівноважують головну функцію.

Оскільки нижча функція у різних типів є різною і може бути представлена як Почуттям (F), так і Мисленням (T), як Сенсорикою (S) так і Інтуїцією (N), то аніма і анімус можуть не відповідати деяким уявленням про чоловічі чи жіночі якості. У чоловіка з головною функцією мислення (T) аніма буде представлена функцією Почуття (F), що відповідає жіночим якостям, проте у чоловіка з головною функцією Почуття (F) аніма буде представлена функцією Мислення (T), що не відповідає уявленням про жіночі якості. Те саме стосується анімуса. У жінки з головною функцією Почуття (F) анімус буде представлений функцією Мислення (T), що відповідає чоловічим якостям, проте у жінки з головною функцією Мислення (T) анімус буде представлений функцією Почуття (F), що не відповідає уявленням про чоловічі якості.

Концепція Юнга про психологічні типи та функції змінювалася з часом. Спочатку (1913) Юнг розділяв всіх людей лише на два типи: екстраверти та інтроверти (a). Пізніше він відкрив інші психічні функції, проте вважав, що всі інтроверти – Мисленеві (T) типи, а всі екстраверти – Почуттєві (F) типи. (b) Він сам відносив себе до інтровертного мисленевого типу, тому природно, що в концепції типів він відштовхувався від свого сприйняття. Під час написання праці «Психологічні типи» (1921 рік) він вважав, що чоловіки в основному – Мисленеві типи, а жінки в основному – Почуттєві типи. (c) Звідси, напевно, і взявся висновок, що у чоловіків аніма представляє почуття, а у жінок анімус представляє мислення.

(a) – на лекції у 1928 році Юнг каже: «Протиставлення інтроверсії та екстраверсії є досить простою справою, але, на жаль, прості формулювання є зазвичай сумнівними. Вони надто легко приховують справжню складність і тим самим вводять в оману. Я говорю так виходячи з власного досвіду, бо щойно я опублікував перше формулювання своїх критеріїв (лекція, прочитана на Психоаналітичному конгресі в 1913 році), як з жахом виявив, що якимось чином сам піддався їхньому впливу. Щось було не так. Я намагався пояснити занадто багато простим способом, як це часто буває при першій радості відкриття. Тепер мене вразив незаперечний факт: хоча людей можна класифікувати як інтровертів або екстравертів, це не пояснює величезних відмінностей всередині цих двох груп. Ці відмінності настільки великі, що я був змушений засумніватися, чи правильно я все розумів з самого початку. Потрібно було майже десять років спостережень і порівнянь, щоб розвіяти ці сумніви.» (12)

(b) – у книзі «Психологічні типи», 1921 рік, Юнг пише: «У своїх попередніх публікаціях я ототожнював інтровертний тип мисленням, а екстравертний — з почуттями. Як я вже сказав, лише згодом мені стало зрозуміло, що інтроверсію та екстраверсію як загальні базові установки слід відрізняти від функцій типів. Ці дві установки розпізнаються найлегше, тоді як для розрізнення функцій типу потрібен значний досвід. Іноді надзвичайно важко визначити, яка функція є головною. Той факт, що інтроверт, завдяки своїй абстрагуючій установці, має природну схильність до роздумів і споглядання, вводить в оману. Легко припустити, що в нього переважає мислення. Екстраверт, навпаки, природно виявляє багато безпосередніх реакцій, що з легкістю наводить на думку про переважання почуттів. Ці припущення оманливі, оскільки екстраверт може бути мисленневим типом, а інтроверт — почуттєвим типом. (13)

(c) – у книзі «Психологічні типи», 1921 рік, Юнг пише: «Оскільки почуття (F), безперечно, є більш характерною особливістю жіночої психології, ніж мислення (T), найбільш виражені почуттєві типи зустрічаються серед жінок. Якщо екстравертне почуття має пріоритет, ми говоримо про екстравертний почуттєвий тип. Приклади, які я можу пригадати, майже всі без винятку стосуються жінок.» (14)

 Останнє оновлення 25.12.2025

*    * *

 1 - Карл Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ XI. Визначення термінів. 10. Compensation.

2 - Карл Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ X. 4. Екстравертний почуттєвий тип.

3 - Карл Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ X. 2 - Екстравертний тип. Б. Установка несвідомого.

4 – Психологічні типи. Лекція Карла Юнга, Теритет (Швейцарія) 1923р, “Psychologische Typen”.

 5 - Карл Густав Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ X. 9. Інтровертний інтуитивний тип.

 6 - Карл Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ XI. Визначення термінів. 48. Soul (anima). 

 7 – Карл Юнг. Записи семінарів: Заратустра. Ніцше. Лекція 2, 9 May 1934.

8 – Карл Юнг. Записи семінарів: Заратустра. Ніцше. Лекція 2, 23 October 1935.

9 - Карл Юнг. Aion. Розділ IV. Самість. Вперше опубліковано в Eranos-Jahrbuch (1948).

 10 - Карл Юнг. Психологія та алхімія (1944). Розділ 3. Символізм мандали. Сон 11.

11 - Карл Юнг. Психологія та алхімія (1944). Розділ 2. Перші сни. Сон 14.

12 – Психологічна теорія типів. Лекція, прочитана Карлом Юнгом на Конгресі швейцарських психіатрів, Цюріх, 1928 рік.

13 - Карл Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ IV. Проблема типів у вивченні характеру людини. 1 Загальні зауваження щодо типів Джордана

14 - Карл Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ X. 4. Екстравертний почуттєвий тип.