«Адже так воно і є, – подумав я. – Життя з дванадцятигодинним робочим днем, розписане на місяці вперед – не про це ти колись мріяв ... ». Але, подолавши спалах туги, продовжив:
— Добре. Згоден. Але ж, напевно, є і ще щось, що як би стоїть за свободою і досягається лише через або за допомогою неї. Щось ще глибше, важливіше і цінніше. Що це?
— Життя, – коротко відповіла частина і не без єхидства додала, – яке ти повністю замінив роботою, незважаючи на всі твої крики, що, мовляв, не життя для роботи, а робота для життя ...
— Ну, добре, – зробивши над собою зусилля, продовжував я. – Що є більш глибше, цінніше і важливіше за життя, що досягається тоді і тільки тоді, коли ти відкриваєшся життю?
Настала досить довга пауза, під час якої, як мені здалося, частина злегка занервувала.
— Задоволення, – нарешті вимовила вона, – і ще радість. Точніше, радості. Життя в задоволення.
— Чудово, – зрадів я (нарешті щось зрозуміле і навіть приємне), – а що є глибше і цінніше, що як би відкривається слідом за цими задоволенням і радістю?
— Щастя, – відразу відповіла частина (мабуть, той самий своєрідний Рубікон – перехід від поверхневих до глибших цілей – був нею здійснений).
— А що дає це щастя? – Поцікавився я. – Що є глибше, важливіше та цінніше, що стає надбанням людини прямо і після щастя?
— Зв'язок з Богом, – коротко і чітко відповіла частина. – Усвідомлення Себе Космічною істотою. Те, що ти не дуже точно називаєш Просвітленням ...
«Нічого собі, – подумав я. – Ось так відразу: від смерті – до Просвітлення. Хоча ... Адже смерть не дарма називають порятунком. А Просвітлення – Звільненням ... Щось в цьому є ... ».
— Ти маєш рацію, – підтвердила частина, яка легко читала будь-які мої думки, – саме так. А оскільки ти так жадав Просвітлення як Визволення, але практично відмовлявся жити, ми тобі й приготували гарненьке Звільнення і Заспокоєння. Неподалік – на кладовищі. І вже скоро – років через два ...
— Постривай, – обірвав я її єхидний монолог, – але ж головною, базовою і вихідною точкою цілого виступало саме Просвітлення, а не ... (тут я про всяк випадок замовк).
— Ну так, – вимушено погодилася частина.
— Тоді з цього і давай виходити, бо це, як не крути, твоя Місія ... Так погодишся ти відтепер і надалі саме Просвітлення зробити головною метою і Сенсом свого існування?
— Можна спробувати, – обережно сказала частина.
— А давай спробуємо, – демонструючи ентузіазм, вигукнув я. - Візьмемо Просвітлення, так би мовити, за основу. Тоді, увага, питання. Навіщо нам тоді Смерть? Якщо є і буде Просвітлення ...
— Так без потреби, – погодилася частина і, схаменувшись, додала, – але мені ж не вдалося привести тебе до Просвітлення! ..
— Так це тому, що, по-перше, я нічого не розумів, а, по-друге, у тебе просто не вистачило ресурсів. Вибач, а коли ти з'явилася, мені було скільки років?
— Три рочки, – трохи ніяковіючи, відповіла частина.
— Ну ось бачиш, – зрадів я, – і оскільки трирічному малюкові Просвітлення не під силу, ти, відповідно пройшовши по ланцюжку Просвітлення – Щастя – Радість і Задоволення – Свобода – Просто Життя, і не досягнувши успіху в жодному з них, ти цілком логічно зупинилася на смерті ... Але зараз ми цю справу поправимо ... Скажи, ти погодилася б подорослішати ...
— Я і так вже доросла, – ображено відрапортувала частина, і я зрозумів, що дійсно маю справу з дитиною. .. Мудрою Дитиною ... Після чого продовжив. — ... Приєднавши всі знання і досвід; які отримали інші частини, і все Несвідоме ПІСЛЯ твого виникнення ... (А то ж тут працює дивний, бозна ким виданий закон: частина, яка народилася у трирічного, назавжди залишається трирічною ...)
— Можна спробувати, – трохи невпевнено відповіла частина, – а як? ..
— А ти просто дозволь собі, – відповів я, – відкритися всьому цьому і починай дорослішати ...
— ... Мені вже сорок, – через деякий час відгукнулася частина, – але далі дорослішати я не збираюся ...
— Так і досить, – відповів я, згадавши, що саме в сорок років я був у хорошій формі, а далі пішло-поїхало ... – А тепер, будь ласка, скажи, наскільки з новими ресурсами і досвідом тобі легше буде досягати Головної своєї Мети – Просвітлення?
— Набагато легше, – жваво, але розважливо відгукнулася частина. – Добре, Смерть скасовується ... Як ти любиш говорити – за непотрібністю. Можеш бути спокійний – я відкликаю замовлення на твоє знищення ... Але зажди, а ти зрозумів сенс? Того, що ледь не сталося? ..
— Так, – чесно відповів я. Хоча пояснити чітко, може, і не зможу ... Щось на зразок того, що життя дається людині, щоб радіти і жити ... Просто жити, щоб жити ... А не витрачати її на честолюбні прагнення, замішані на комплексі неповноцінності ... Нічого нікому не потрібно доводити ... І ні в чому не варто самостверджуватися ... Треба просто жити, роблячи все з радістю і задоволенням ... Приблизно так?
— Приблизно, – зітхнула частина. – Щось ти зрозумів, а щось ні ... Сподіваюся, ще зрозумієш ... Але, в будь-якому випадку, тобі є, чому радіти: термін твого життя в цьому світі продовжений більш ніж на двадцять п'ять років.
Досвід Сергія Ковальова, автора Східної версії НЛП.
Уривок з книги «Нейротрансформінг. Команда нашого “Я”», 2011.