Рібху, рібхи множ. (санскр. ऋभु ṛbhu). “Розумний, винахідливий, майстерний”.
(1) Син Брахми; один із перших двох створених (інший – Санаткумара); сіддха, який знає майю Харі. Мешканець Таполоки; вчитель Нідаґи; передав йому суть істинного знання після того, як пообідав з ним; знову зустрівся з Нідаґою через 1000 років; посвятив його в таємниці адвайти і зник.
В Пуранах Рібху є сином Брахмана, тоді як гуру Шанкарачар’я називає його одним із семи Кумар (Таємна Доктрина 1:457).
(2) Рібхи – клас богів, спеціально створений Бхріґу, які мешкають у Бхуварлоці.
Рібху, таким чином, є узагальнюючим терміном, що відповідає одному аспекту деяких з манасапутр (синів розуму). Енциклопедичний теософський глосарій